Дмитрієв Олександр Петрович

Матеріал з ІКБГІ
Перейти до: навігація, пошук


Дмитрієв ОП 2017.jpg

Головний науковий співробітник
Доктор біологічних наук
Професор
Член-кореспондент НАН України
Віце-президент Українського товариства фітопатологів


Контакти

E-mail: dmitriev.apAt 000099 16x17x2.gifgmail.com, dmitriev.apAt 000099 16x17x2.gificbge.org.ua
Тел.: +380 44 257 8244


Біографія

Відомий український вчений у галузі клітинної біології, фітоімунології та радіобіології, народився 27 вересня 1947 р. в м. Констанца, Румунія. Закінчив у 1970 р. Київський державний університет ім. Т.Г. Шевченка за спеціальністю біофізика. З 1971 р. працював в Інституті фізики НАН України, навчався в аспірантурі Інституту фізіології рослин НАН України. З 1975 по 1986 рр. працював вченим секретарем Відділення загальної біології НАН УРСР, старшим науковим співробітником, заступником директора з наукової роботи Інституту фізології рослин НАН України. У 1986 р. очолив лабораторію Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України. У 1990-2016 рр. працював завідувачем лабораторії, заступником директора з наукової роботи Інституту клітинної біології та генетичної інженерії НАН України,. З грудня 2016 р. − головний науковий співробітник цього Інституту.

У 1989 р. в захистив докторську дисертацію в Московському держ-університеті ім. М.В. Ломоносова. У 1994 р. присвоєно звання професора за спеціальністю клітинна біологія. У 2006 р. обраний членом-кореспондентом НАН України за спеціальністю фітоімунологія.

Основні досягнення

В його роботах детальне вивчення молекулярних механізмів розпізнавання патогена та експресії захисних генів рослин вдало поєднується з розробкою практичних методів модифікації їх імунного потенціалу. Вперше в світі відкрив та ідентифікував фітоалексини лілейних, встановив їх роль як маркерів індукованої стійкості у рослин. Ним проведені піонерські роботи по вивченню механізмів сприйняття та трансдукції мікробних сигналів у рослин. Дослідив кальцієву та супероксидсинтазну сигнальні системи рослин, показав їхню взаємодію при розпізнаванні патогена. Висунув та обгрунтував теоретичні концепції: пpо роль первинних сигналів та вторинних месенджерів в індукції захисних реакцій; про кооpдинацiю цих реакцій на piзних piвнях стpуктуpної організації рослин.

До вагомих наукових доробків О.П. Дмитрієва належать також розкриття механізму радіостійкості синьо-зелених водоростей, пов’язаного з активацією зворотньої транскриптази, створення високоефективного антимікробного препарата з Allium cepa для лікування стафілококових інфекцій, розроблений ним експрес-метод тестування фітосанитарного стану посівів по змінах спектрів відбиття та флуоресценції листя. Встановив ряд важливих закономipностей впливу малих доз хpонiчного опpомiнення на iмунний потенцiал рослин та вipулентнiсть фітопатогенних гpибiв в 30-км зоні ЧАЕС. Вперше отримав докази формування в умовах радіонуклідного забруднення нової популяції збудника стеблової іржі, що характеризується високою частотою зустрічальності більш вірулентних клонів.


Наукові інтереси

В останні роки О.П. Дмитрієв розвиває уявлення про системну індуковану стійкість рослин під впливом еліситорів (імунокоректорів), внаслідок чого змінюється не геном рослинних клітин, а його функціонування на рівні експресії генів. Індукована стійкість до біотичних та абіотичних стресів не успадковується, її можна викликати за допомогою обробки рослин еліситорами на період їх онтогенезу. Цей напрямок має значний практичний інтерес, оскільки сучасні методи селекції ще не дозволяють, як правило, поєднувати у нових сортах високу їх якість із стійкістю до несприятливих факторів оточуючого середовища.

Викладацька діяльність

Понад 20 років викладав у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, запрошувався для читання лекцій в університетах Великої Британії, Швейцарії та Японії.

Підготував 7 кандидатів наук. Брав участь у роботі ВАК України.

Нагороди та відзнаки

По результатах міжнародних конкурсів його дослідження відмічені грантами

  • CRDF,
  • Swiss National Science Foundation,
  • Фонду фундаментальних досліджень України,
  • Міжнародного наукового фонду (Нью-Йорк).

Нагороджений

  • грамотою Верховної Ради України,
  • відзнаками НАН України,
  • лауреат премії НАН України ім. М.Г. Холодного (2003).


Список публікацій

Автор та співавтор понад 280 наукових праць, в тому числі 10 монографій, 5 винаходів.

Список вибраних публікацій >>>

Цитування в наукометричних базах даних

Електронному каталозі наукової періодики України в Національній бібліотеці України імені В.І. Вернадського >>>

Профіль у каталозі "Науковці України" на порталі Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського >>>

Представлено на сайті Google Scholar >>>

Представлено на сайті Scopus >>>

Наукові праці на сайті Web of Science (Clarivate) >>>

Представлено на сайті ORCID >>>

Представлено на сайті ResearchGate >>>



Особисті інструменти
Простори назв

Варіанти
Дії
 
   
Інструменти
Іншими мовами